- Published on
З чого складається довіра до лідера

- Автори
- Name
- Екклезіаст
- github
Донька Брене Браун якось прийшла зі школи в сльозах. Вона розповіла подругам на перерві щось дуже особисте, а вже після обіду про це знав увесь клас. У класі була скляна банка: вчителька кидала туди кульки, коли діти поводилися добре, і виймала, коли ні. Браун узяла цей образ і пояснила доньці, що з довірою так само. Друзі, яким можна розповісти секрет, — це ті, хто кульку за кулькою наповнює вашу банку. Наприклад, тим, що памʼятає, як звати вашу бабусю.
Мені цей образ подобається, бо він чесно показує, що довіру будують з дрібниць. Великий жест її не створить. Але банка мовчить про інше: за що саме кидають кульку і чому одну людину ми впускаємо в розмову про помилку, а іншу ні, хоча обидві до нас добрі. На це питання краще відповідає модель, яку ще в 1995 році запропонували троє дослідників менеджменту.
Що люди перевіряють, коли вирішують довіряти
Роджер Маєр, Джеймс Девіс і Девід Шурман почали з визначення. Довіра для них — готовність бути вразливим до дій іншої людини: чекати від неї важливого для себе кроку, не маючи змоги її контролювати. У команді ця вразливість зовсім буденна. Принести керівникові погану новину. Визнати власну помилку. Сказати на зустрічі «я не згоден».
Щоб на таке зважитися, ми оцінюємо, наскільки людина цієї довіри варта. Маєр і колеги виділили три ознаки, які відтоді так і називають за першими літерами англійських слів, ABI.
Здібність — чи вміє людина зробити те, за що береться. Вона завжди стосується конкретної сфери: сильному архітекторові системи не обовʼязково довірять переговори з клієнтом.
Доброзичливість — чи є людині діло до вас самих, а не тільки до вашої функції. Чи памʼятає вона про ваші інтереси тоді, коли вони не збігаються з її зручністю.
Доброчесність — чи збігаються слова з діями, чи однакові правила для себе і для інших, чи доживає обіцянка до наступного тижня.
Посади й харизми в цьому переліку немає. Вони можуть допомогти почати першу розмову, але рішення казати вам правду людина ухвалює пізніше й з інших причин.
Кульки різного кольору
Найкорисніше, на мою думку, в цій моделі те, що ознаки змінюються незалежно одна від одної. Якщо продовжити образ Браун, кульки в банці трьох кольорів, і надлишок одного не заповнює нестачі іншого.
Компетентний і теплий керівник, який сьогодні обіцяє одне, а завтра робить інше, втрачає довіру через третю ознаку. Люди можуть шанувати його розум і навіть щиро його любити, але погані новини нестимуть комусь іншому, бо не знають, яка версія його прийде завтра. Послідовний і вимогливий, але байдужий до того, чого коштує результат людям, втрачає її через другу: він може виграти справу і по дорозі витратити вас. А добра людина, яка не здатна вести справу, отримує симпатію. У критичному рішенні на неї не спираються.
Кольори ще й мають різну вагу в різний час. На початку, коли спільної історії мало, люди дивляться передусім на доброчесність: чи прийнятні ваші правила і чи тримаєте ви обіцянки. Доброзичливість стає помітною пізніше, коли назбирається кілька випадків, де ваші інтереси розійшлися. Тому новий керівник не зможе показати турботу за перший тиждень. А от зламати довіру однією порушеною обіцянкою зможе цілком.
Є й змінна, яка взагалі не залежить від лідера. Маєр називає її схильністю довіряти: хтось готовий дати аванс з першої зустрічі, хтось місяцями чекає доказів. Тому та сама поведінка в одній команді вже відкриває розмову, а в іншій ще ні. Мені це здається важливим застереженням для кожного, хто міряє себе реакцією команди: повільна довіра не завжди означає, що ви щось зробили не так.
Ці ознаки повʼязані і з владою. Здібність дає експертну владу, доброзичливість і доброчесність — референтну, яка тримається на повазі й бажанні людей бути поруч. Жодну з них не призначиш наказом. Детальніше про ці джерела я писав у статті про те, що влада змінює того, хто її має.
Коли люди стають інструментом
Доброзичливість, як мені здається, зникає найтихіше. Довго дивитися на цілі, результати й винагороди нескладно, і люди поруч потроху починають виглядати засобом до них. Ритуали піклування при цьому лишаються: зустрічі один на один, опитування, правильні слова на загальних зборах.
Команда добре відрізняє увагу до людини від уваги до її корисності. Перша не зникає, коли результат поганий. Друга вмикається перед дедлайном і вимикається одразу після нього. У цьому проміжку довіра або підтверджується, або тихо списується як техніка впливу.
Доброчесність перевіряють на ще дрібніших речах, які ніхто не винесе в презентацію. Чи визнаєте ви публічно свою частку в провалі. Чи діє на вас правило, яке ви оголосили для команди. Чи не обернулася погана новина, яку вам довірили наодинці, проти того, хто її приніс.
Коли довіра просідає, про це не повідомляють. Команда просто перестає ризикувати: на зустрічах говорить лише безпечне, а справжню розмову лишає для кулуарів. Цей момент можна вловити в самій розмові, якщо слухати, а не формулювати відповідь.
Одна кулька цього тижня
Візьміть одні робочі стосунки, від яких зараз багато залежить, і чесно оцініть себе в них за трьма ознаками. Не загалом як людину, а за останніми кількома зустрічами.
Якщо просідає здібність, назвіть прогалину вголос і залучіть того, хто закриє її краще за вас. Якщо доброзичливість, поставте одне питання про інтерес іншої людини, яке ніяк не допомагає вашій задачі. Якщо доброчесність, знайдіть одну обіцянку чи правило й зробіть їх видимими: виконайте або прямо скажіть, що змінилося.
Маєр описує довіру як цикл. Людина ризикує, бачить, що з цього вийшло, і заново оцінює вас за тими самими трьома ознаками. Тобто кожна кулька — це відповідь на чийсь ризик. Першу ви, найімовірніше, помітите в день, коли людина прийде до вас із поганою новиною раніше, ніж ви дізнаєтеся про неї від інших.